Кіктенко Гордій Олексійович

У 4-річному віці Гордій втратив мати, його виховували бабуся і дідусь. У рідній Олександрії до 2008 року навчався у середній загальноосвітній школі №15, у червні 2011 року закінчив ПТУ №17, здобувши фах верстатника широкого профілю. Відомий у місті як активист неформального руху вболівальників столичного футбольного клубу "Динамо". Захоплювався малюванням та танцями у стилі хіп-хоп.

Кілька років служив за контрактом у морській піхоті та зенітно-ракетному полку у Нікополі. У грудні 2013 р. звільнився у запас і повернувся до Олександрії. Під час Революції Гідності став до лав активістів місцевої Самооборони, чергував на олександрійському блокпосту. Згодом, підписавши контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України, був зарахований до резервного батальйону спеціального призначення "Донбас".

Однополчанин з позивним "Ромео": "Я вам хочу сказати, що Гордій був завжди веселий. Я згадую, як він любив приміряти каски, ходив у них і сміявся. У якійсь мірі він залишався дитиною, але з іншого боку - це був уже дорослий чоловік. я хочу передати всім, щоб ви пишалися своїм сином, своїм земляком, що виховали такого. Це людина, якій можна довірити спину. Повірте, мені 34 роки, а йому - 21, але я б довірив йому свою спину... "

Загинув у бою від кулі снайпера під Іловайськом (Донецька область) під час виходу колони з оточення. Поховали бійця на Верболозівському кладовищі Олександрії.

Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).