Погорєлов Михайло Анатолійович

Батьки Михайла виростили п'ятьох дітей. Михайло був четвертою дитиною та єдиним сином. В молодших класах батьки віддали його в музичну школу. Хлопець грав на басі в духовому оркестрі. Коли йому було вісімнадцять, пішов з життя тато, згорів від раку за кілька місяців. Михайло залишився єдиним чоловіком у родині.

У 2011 році Михайло Погорєлов пройшов вишкіл у навчальній частині внутрішніх військ у Золочеві, а потім ніс службу в столиці. Мати каже, що він дуже хотів служити в президентському полку, але туди сиріт не беруть. Одразу після демобілізації вирішив іти на роботу в міліцію. А коли настала потреба виїхати в зону проведення АТО, щоб захищати територіальну цілісність держави та її громадян, Михайло зголосився туди добровольцем. Спочатку ніс службу на блокпостах у Старобешево та Комсомольську, а потім його разом із трьома десятками бійців БПСМОП "Івано-Франківськ" перекинули під Іловайськ.

Під час виходу з оточення під Іловайськом Михайло загинув у бою.

Материне серце не може змиритися з втратою єдиного сина

Указом Президента України № 747/2014 від 29 вересня 2014 р. "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).