Андріюк Євгеній Олександрович

Контрактник, розвідник-радист, 8-го окремого полку спеціального призначення.

На фронті Євгеній з весни 2014-го, був поранений, лікувався в госпіталі. Повернувся на передову 21 серпня 2014 року у складі розвідувального взводу. Біля Волновахи відбувся нічний бій, проривалися на допомогу 3-у батальйону, що потрапив в оточення. 28 серпня 2014 року зайняли оборону на блокпостах в Іловайську, під постійним артилерійським обстрілом. 29 серпня 2014 року зник безвісти під Іловайськом при виході з оточення. 29 серпня надіслав смс-повідомлення до батьків: «Будемо прориватися до своїх». Похований із військовими почестями як тимчасово невстановлений захисник України у Запоріжжі 1 жовтня 2014 року на Кушугумському кладовищі разом з іще 53-ма вояками. В квітні 2015-го після встановлення особи за тестом ДНК перепохований у Деражні. Вдома зовсім сама лишилася мати, яка останніми роками втратила мати та брата, а тепер і єдиного сина.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).