Юрдига Олег Степанович

Молодший сержант, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).

Закінчив вище професійне училище у Львові. Строкову службу проходив у Хмельницькому, командиром БМП у званні молодшого сержанта. Повернувшись, одружився та переїхав жити до Львова. Їздив на заробітки у бригаді будівельників.

Палкий любитель спорту, Олег Степанович обожнював футбол, грав у команді рідного села Якторіва. Він також був небайдужий до природи: постійно ходив до лісу, щойно розквітали перші квіти, які він збирав для дружини.

Олег Степанович ще мав таке хобі - він дуже полюбляв вирощувати дерева. Постійно купляв різноманітні саджанці та возив їх у село до батьків дружини, де допомагав їм у піклуванні за садом.

Мобілізований навесні 2014 року, 10 місяців служив інструктором на Яворівському полігоні, а потім у складі 128-ї ОГПБр вирушив на фронт.

Демобілізувався у вересні 2015 року, а у вересні 2016 підписав піврічний контракт з 24-ю ОМБр і повернувся на передову.

Загинув на бойовому посту поблизу села Новозванівка (Попаснянський район Луганська область) під час мінометного обстрілу, від осколкового поранення, що несумісне з життям.

Після прощання у Гарнізонному Храмі м. Львова Олега поховали в рідному селі Якторів.

У Гарнізонному храмі прощалися із Захисником України Олегом Юрдигою

Юрдига Олег Степанович

Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).