Гульченко Роман Олегович

Сержант, командир десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади.

Змалку хотів стати військовим. Вступив на юридичний факультет технікуму економіки та права.

Мешкав із сім'єю у с. Дальник Одеської області, працював там начальником охорони у торговому центрі меблів. Після розлучення повернувся до рідного міста, працював охоронцем на СТО та у ювелірній крамниці.

В травні 2008 року вступив на військову службу за контрактом, яку розпочав службу на посаді стрільця в/ч А0403.

З серпня 2014 року виконував бойові завдання в зоні АТО, учасник оборони Донецького аеропорту.

У лютому 2015-го під Дебальцевим його взвод виконав успішну операцію із захоплення в полон бойовиків.

Був поранений у бою в с. Логвинове.

В березні 2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст.

Роман зі своїм взводом утримував ділянку фронту біля села Водяне (Ясинуватський район). Під час боїв по позиції десантників влучила 82-мм міна. Роман загинув від чисельних поранень, прикривши своїх товаришів.

1 лютого з десантником прощались в Миколаєві у військовій частині.

Похований в Татарбунарах.

Лелека з характером лева

В місті Татарбунари провели в останню дорогу загиблого військового Романа Гульченка

Миколаївські десантники провели в останню путь свого бойового побратима сержанта Романа Гульченка

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Указом Президента України № 22/2017 від 1 лютого 2017 року, "за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно).