Спасьонов Василь Володимирович

Народився Василь Спасьонов у селищі міського типу Степанівка Сумської області. Служив начальником протиповітряної оборони 51-ї механізованої бригади. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. Зі слів бійців бригади, завжди турбувався про своїх підлеглих, ніколи не ховався за їхніми спинами

23 липня 2014 року добровільно зголосився супроводжувати з десантним підрозділом та підрозділом Національної Гвардії БМП, які йшли за танковим підрозділом та мали завдання почати зайти в місто Лисичанськ. Колона українських збройних сил увійшла у місто першою, та відірвалась від основних частин збройних сил приблизно на 900 метрів. Уже в межах міста колона збройних сил потрапила під масований обстріл, під час якого Василя Спасьонова було поранено. Бійці бригади спробували прикрити свого командира та вивести його й іншого пораненого у безпечне місце. Але при переході на безпечнішу позицію загін потрапив під новий обстріл, під час якого Василь Спасьонов був поранений удруге, тепер уже смертельно. Під час обстрілу бійці не змогли забрати тіло підполковника, яке було знайдено лише через тиждень після загибелі. Удома у Василя Спасьонова залишились дружина та син. Похований Василь Спасьонов на кладовищі у селі Житані Володимир-Волинського району.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Володимир-Волинська міська рада 9 вересня 2015 року прийняла рішення про присвоєння імені Василя Спасьонова новозбудованій вулиці у місті