Дата народження: 18.05.1989
Дата загибелі: 29.08.2014
Звання: Лейтенант міліції
Підрозділ: 1-й резервний батальйон Північного оперативно-територіального об’єднання НГУ
Місце проживання: Острожець, Рівненська область, Україна
Місце загибелі: Іловайськ, Донецька область, Україна
Сім'я: Дружина, син (2012 р.н.)
Народився у Луцьку. Закінчив Луцький інститут розвитку людини університету "Україна", спеціальність - "фізична реабілітація". Після служби у лавах Збройних Сил України служив у спецпідрозділах "Грифон" та "Сокіл". У 2011 році після автомобільної аварії був вимушений залишити службу за станом здоров'я. Почав працювати вчителем фізкультури у рідній школі. Захоплювався краєзнавством, водив школярів у походи. Згодом Максима запросили на роботу керівником гуртків Млинівського районного центру туристично-краєзнавчої творчості.
Був активним учасником Революції Гідності, потім добровольцем пішов на фронт, одним з перших записавшись до роти "Світязь". Отримав посаду командира взводу. Свій досвід і знання він намагався максимально передати іншим добровольцям, які прийшли до роти.
"У дитинстві Макс врятував мені життя," - друг Ігор
Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Бійці роти "Світязь" були у складі двох частин колони. Перша потрапила під артобстріл під селом Червоносільське, друга вийшла в сторону міста Комсомольське, де теж була розстріляна.
Вважався зниклим безвісті, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались в Луцьку. Похований на малій Батьківщині в селі Острожець.
"Невідомі солдати" роти "Світязь" повернулися на Волинь у цинкових трунах - спогади про полеглих героїв роти "Світязь"
У рідній школі Максима Ляшука відкрили меморіальну дошку
Указом Президента України № 213/2015 від 9 квітня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).
Тітенко
Шахник
Остроушко
Троценко
Коваленко
Лихогруд
Гажур
Ольховський
Ровенський
Романов
Світличний
Бережний
Грачов
Дем’яник
Дремлюх
Ревуцький
Кравцов
Габчак
Севостьянчик
Древаль
Яковлев
Мочалов
Ляшко
Вовненко
Співачук
Ковешніков
Петихачний
Буравчиков
Цедік
Білий
Журавленко
Кіктенко
Харченко
Коломієць
Карабінович
Погорєлов
Білінський
Перепічка
Пацино
Грицик
Помінкевич
Сацюк
Шолуха
Сивий
Столярчук
Хорольський
Матущак
Брус
Пелипенко
Зелінський
Чижов
Письменний
Тарасюк
Войчук
Тарасюк
Засєкін
Іонов
Посполітак
Василюк
Малиш
Коцюк
Кушнір
Смірнов
Андріюк
Голіцин
Соловйов
Клевчук
Ільїн
Ушаков
Усс
Сухомлин
Борищак
Яковець
Кирилов
Лотоцький
Савченко
Шевчук
Ткачук
Салівончик
Ковальов
Шаригін
Семеніщенков
Атаманчук
Мельник
Толкачов
Мирошниченко
Джадан
Долгов
Прокопьєв
Королюк
Куліченко
Карпенко
Воронов
Макаренко
Кривенко
Ар’янов
Губа
Гладков
Назаренко
Єщенко
Катрич
Єсипок
Сухенко
Горай
Цуркан
Набєгов
Халус
Петров
Єсаулов
Джевага
Карбан
Дмитренко
Глуходід
Петренко
Ринкун
Волкотруб
Прохоров
Шиян
Карнаух
Данів
Лобов
Мазур
Гребінський